Eau des Merveilles

Eau des Merveilles створений навпаки, і в цьому його фішка. Класична піраміда аромату йде від легкого до важкого, а тут парфумери Ральф Швігер і Наталі Фейстауер з самого початку віддали перевагу дереву та амбрі, щоб усе інше грало на їхньому тлі. Аромат вийшов у 2004 році й досі вважається одним із найвпізнаваніших у Hermès.

Аромат - зоряний дощ серед білого дня.
Композиція відкривається цитрусами: гіркий апельсин, італійський лимон, смолиста нота елеми та щіпка перцю (індонезійського та рожевого). Це не дзвінка свіжість, а тепла, трохи солона цитрусова шкірка, ніби теплий вітер з узбережжя.
Серце складають дуб, кедр і акорд сірої амбри. Сіра амбра у Швігера — улюблений матеріал, і тут вона звучить мерехтливо: мінерально, злегка солонувато, як нагріта сонцем шкіра та каміння біля води. Дерево надає композиції суху, майже графічну чіткість.
У базі залишаються бальзам Перу, бензоїн («сльози Сіаму») і ветивер. Вони роблять фінал теплим і смолистим, з м’якою солодкістю, яка огортає шкіру й не втрачає прозорості. Шлейф не гучний, але помітний і дуже впізнаваний.
Eau des Merveilles чудово підходить для щоденного використання, для офісу та теплої погоди, а на чоловічій і жіночій шкірі звучить однаково переконливо. Нанесіть його на шкіру і дайте розкритися хоча б півгодини: саме в переході від цитрусу до амбрового дерева і приховано його головне диво.